• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Лісниче - село мальовниче

Лісниче - село мальовниче

На березі річки Яланець, де плакучі верби вмиваються смарагдовими росами і виграють на досвітньому небі зорі, розкинулось село з такою гарною назвою Лісниче. Лісниче – одне із найдревніших поселень не тільки в районі, а й в усьому Подільському краї. Як свідчать історичні дані, на його місці в ХІІ столітті красувався великий Копистирин – «місто, що стояло на трьох горбах, з 40-тисячним населенням»

/Files/images/Фото на окремий лист.jpg

Пізніше лісник збудував собі в лісі хату, козаки із Запоріжської Січі з сім’ями осідали тут, розширювали свої володіння. Тож теперішньому Лісничому понад 800 літ.

Пізніше лісник збудував собі в лісі хату, козаки із Запоріжської Січі з сім’ями осідали тут, розширювали свої володіння. Тож теперішньому Лісничому понад 800 літ.

У XIII-XIV століттях в наслідок об’єднання литовсько-українських князівств з Польщею і утворення могутньої Речі Посполитої починається польська навала на українські землі. Лісниче відходить під володіння дворянина Івана Слупича. Близько 200 років сім’я Слупичів тримає в своєму володінні навколишні села. Вільне козацтво об’днується на боротьбу з поневолювачами і збирається в гайдамацькому яру. Звідси і пішла назва гайдамацького яру, що існує і понині.

З 1595 р. володарем навколишніх земель стає Янош Збаражський. Визвольна війна 1648-1654 р. р. пройшла через село і відображена в повісті П. Панча Битва на Кодимі. Пізніше З. Тулуб в романі "Людолови" описує події боротьби українського народу за своє визволення де згадується одна з вулиць с. Лісничого, яка традиційно збереглася і сьогодні.

Через село у 1768 р. проходить загін генерала Кречетова, який переслідував турків до Балти, що стало приводом російсько-турецької війни. З 1768 по 1774 рік с. Лісничі відноситься до Ольгопільського благочинного уєзда Демівської обл. з 1654 по 1674 рік село 5 разів було під владою татар, руйнувалось поляками, а в 1674 р. спалене турками. З 1672 по 1699 рік земля знаходилась під владою турків. З відходом Правобережжя до Польщі володарем земель став граф Мошинський. У 1817 р. побудована нині діюча церква в честь Покрова Пресвятої Богородиці реставрована в 1995 р., зведено нові купола. Село належало панам Юркевичам, графині М. Потоцькій.

У 1914 р. велика кількість жителів загинула під час першої світової війни. Громадянська війна 1919-1920 р.р. тяжко позначилася на житті села. Колективізація, голодомор, Велика Вітчизняна війна важко позначилася на історії села і її жителях.

Відбудовний період. У 1978 р. побудована середня школа, контора колгоспу. У 1989 р. споруджений меморіальний обеліск Слави, у 2008 р. споруджений пам’ ятник жертвам голодомору та політичних репресій.

Історія села багата на події знаменні і пам’ятні. Жителі брали активну участь у громадянській війні, зазнали колективізації, голодомору, політичних репресій.

Боронили батьківську землю від фашистських поневолювачів, 239 односельчан не повернулися з війни. Виконуючи інтернаціональний обов’язок в Афганістані, загинув односельчанин Віктор Кушнір, чиїм іменем названо одну з вулиць села та іменне поле.

Багато присілків є в селі. Це такі як Вахи, Маковщина, Волощина, Качанівка, Дабіжівка.

У 1989 р. споруджений меморіальний обеліск Слави, у 2008 р. споруджений пам’ятник жертвам голодомору та політичних репресій. Щорічно 9 травня біля пам’ятника проводяться мітинги.

/Files/images/20190523_102257.jpg

/Files/images/20190523_101433.jpg

/Files/images/20190523_101527.jpg

/Files/images/20190523_095248.jpg

Води села

Через усе село протікає річка Яланець. Також село має два ставка. Їхні народні назви «ставок Кашкета або дядька Василя та ставок Морячка. Їх називають так тому, що люди, які володіють ставком, мають такі прізвиська. Також на краю Лісничого є озеро Барлюкове, яке розділене на три частини: старе Барлюкове та нове Барлюкове. На новому Барлюковому завжди відпочивають люди, особливо влітку, а водичка там тепленька-тепленька...

/Files/images/5.jpgІснує легенда, що колись там пропливав корабель заможного пана, на борту якого були бочки з золотом, але корабель не витримав важкого тиску золота і затонув, залишивши все золото на дні озера. Але скільки хто не шукав, ніхто нічого ще не знайшов. До того, ще ніхто точно не знає, у якій частині Барлюкового сталася ця пригода. Ось таке у Лісничому "Золоте Барлюкове".

/Files/images/6.jpgЗолоте Барлюкове

Прекрасна історія наша, прекрасна природа рідного краю завжди оспівана в піснях і легендах рідного Подільського краю. Співай квітуй Лісниче – мальовниче!

/Files/images/11.jpgПарк села

Записано та сфотографовано Громович Уляною Олександрівною Опитано про історію Волощини Янчука Дмитра 24.09.2012

Кiлькiсть переглядiв: 769

Коментарi